
Кристали з Херсона. Історія про футбол, війну і дружбу. Фототред

Photojournalist. Ukrainian 🇺🇦 🍉

Кристали з Херсона. Історія про футбол, війну і дружбу. Фототред

Тож як виглядає моє місто в четверту річницю звільнення — у фоторепортажі Суспільного. suspilne.media/1449295-perem…


З морпіхами мобільної вогневої групи 34-ї бригади ми пройшлися прибережними вулицями в історичному центрі Херсона. Дивилися на Олешки і Антонівський міст, спілкувалися з людьми, слухали російську «Молнію» та FPV.

— Під час перемир'я ми були щасливі. Раділи й молилися, щоб нарешті так було завжди. Але вже першої ночі почалися вибухи, — каже Світлана про закінчення режиму тиші.

Ні швидка допомога, ні пожежники в цей район на виклики давно не приїжджають: дуже високий ризик. Проте Світлана тримається не лише за квартиру, а й допомагає місцевим тваринам — безпритульним і колись хазяйським, покинутим через війну.

Аби дістатися до найближчого магазину, жінка по кілька разів на тиждень долає 3-4 кілометри під постійне дзижчання і свист снарядів.

Світлана живе в «червоній» зоні поблизу Дніпра. Окрім неї, тут мешкають кілька сусідів, які проводять ночі у підвалі, ховаючись від обстрілів. Їхній будинок російські військові не раз атакували з артилерії та дронів. Деякі квартири вигоріли вщент.

Херсон. Чотири роки на лінії вогню. Фототред — Тут мій чоловік від дрона згорів. Поховали. Я пішла в укриття, а він лишився, — з мокрими від сліз очима розказує 78-річна Світлана (1), коли ми наближаємося до неї з військовими.

Дмитро служить у Силах оборони. Сьогодні вночі він був удома разом з дружиною і дитиною. «Ми встигли вийти в коридор і це нас врятувало», - каже чоловік, ступаючи кімнатою, яка вкрилася дрібним склом від вибитих вікон. Такий ранок у Києві. 7.11.2026

«У нас був чи не єдиний дитячий садочок у Києві з басейном», - розводить руками біля зруйнованої будівлі охоронець. Дитсадок у Соломʼянському районі став ще однією ціллю нічної російської атаки на столицю. Вранці вихователі і батьки прийшли розбирати завали.

«Бачите диван під плитами? Оце нас там могло й поховати», - каже 58-річний Сергій, затягуючи цигарку. Разом із дружиною Світланою він дивом урятувалися від загибелі. Вчора вони поїхали у гості до друзів і залишилися там на ніч. А сьогодні вранці виявили вирву від ракети прямо під їхньою квартирою.

В коментарях кажуть, що ці дні були дуже спокійними, але очікують загострення ситуації і посилення обстрілів після 1 листопада.

Люди поспішають вирішити невідкладні справи, гуляють вулицями, ходять на закупки, відпочивають в сонячну погоду.

У ці хвилини закінчується режим тиші в Херсоні, який тривав з 27 жовтня у зв’язку з гуманітарною місією в Олешках.

— Насправді, ми приїхали сюди не стільки за речами, скільки подихати теплим херсонським повітрям і просто побути вдома. Я думаю, востаннє, – каже Сергій, залишаючи помешкання. Повний репортаж про режим тиші в Херсоні дивіться на сайті Суспільного: suspilne.media/1441219-podih…